|
РІК ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ Владика Корнилій Пасічний, ЧСВВ
З ініціативи Папи Івана Павла ІІ, Католицька Церква відмічує Рік Пресвятої Євхаристії. Цей Рік почнеться 10 жовтня, 2004 року, тобто з початком 48-го Міжнародного Євхаристійного Конгресу, який відбудеться в місті Ґуадалагара, Мексика, а закінчиться з всесвітнім Синодом єпископів у Римі, який проходитиме від 2-го до 29-го жовтня, 2005 року, темою якого буде Євхаристія: Джерело й вершина життя й місії Церкви. Цей Рік на честь Пресвятої Тайни Євхаристії має на меті оновити й поглибити віру в серцях вірних в цю Тайну, скріпити цінування її та оживити бажання причащатися нею. З нагоди проголошення цього Євхаристійного Року, Папа навів слова св. Апостола Павла: "Кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде" (І Кор. 11, 26). Цими словами св. Павла, Папа підкреслює відношення Пресвятої Євхаристії до Христової хресної жертви, бо Господня Вечеря є передусім меморіялом-спомином Христової жертви Відкуплення. Тому, хто приймає в ній участь, з'єднується з таїнством смерти Господа, і стає її вістуном-провісником. Бо брати участь у Євхаристійній Жертві значить голосити "смерть Господню аж доки він не прийде." А наводячи слова Христові: Я "хліб живий, що з неба зійшов" (Іван 6, 51), Папа пригадує, що сам Христос є тією поживою, яка може заспокоїти голод людської душі. "І всі, хто достойно живиться при Його трапезі, стають живим знаряддям присутности Його любови, милосердя й миру."
Євхаристія це життя Церкви Церква, за словами Папи, "живе з Євхаристії," бо ця Свята Тайна є й джерелом і вершиною її буття й дії. Тому церква так дуже цінить цей надзвичайний Євхаристійний дар й завжди дякує Богові за нього. Тому Святий Отець часто в різний спосіб підкреслює важливість Пресвятої Євхаристії в житті Церкви й її вірних. І так, Папа Іван Павло свою першу енцикліку в цьому новому тисячолітті присвятив цій Святій Тайні. Він назвав цю енцикліку "Церква Євхаристії," і наголосив, що Церква з Євхаристії черпає своє життя. А коли він проголосив нові "Світлі Таїнства" до розважування при молитві на вервиці, він поставив між ними, як п'яте таїнство, "Установлення Пресвятої Євхаристії на Тайній Вечері." Папа також продовжує довголітню традицію публічного почитання Пресвятої Євхаристії через Міжнародні Євхаристійні Конгреси, з яких 48-ий з черги відбудеться в Мексиці в жовтні, 2004 року. А на Єпископський Синод на 2005 рік, Папа призначив Євхаристійну тему, як згадано вище. І вкінці він урочисто проголосив цей Євхаристійний Рік для вселенської церкви.
Жертва й Причастя Христовий Намісник так дуже підкреслює важливість Пресвятої Євхаристії тому, що це найбільший й найцінніший дар, який Христос лишив своїй Церкві для людей, що їх Він викупив ціною своєї крови. Бо Пресвята Євхаристія втілює самого Христа, Сина Божого. Скривши своє тіло й кров під видами хліба й вина, Ісус, як Агнець Божий, що взяв не себе гріх світу, приносить свою хресну жертву в бeзкровний спосіб через священиків Нового Завіту, у Святій Літургії, за спасіння людей кожного часу. Ця Безкровна Жертва Христова є заразом нашою жертвою, яку ми приносимо небесному Отцеві не тільки як винагородження за свої гріхи й гріхи цілого світу і за спасіння світу, але також як принос гідний самого Бога, як нашу жертву прослави Господа, жертву подяки за всі Божі блага, та жертву благання на всі наші потреби. Та це ще не все. Ця жертва вимагає споживання пожертвуваного Божого Агнця. Ті, що приносять цю жертву й ті, що беруть участь в ній, споживають Того, хто себе приніс, і якого вони принесли, в жертву. Отож Євхаристійний Хліб і Вино, що вони споживають, це Тіло й Кров Христа, що з неба зійшов і який дає причасникам участь в Божому житті. Христос приходить до них й інтимно перебуває з ними і в них, запевнює їм воскресіння після їхньої смерти, і обіцює їм вічне життя з Богом. Дійсно, немає нічого величнішого, кращого й кориснішого для людини в світі як Жертва й Тайна Пресвятої Євхаристії.
Діло Божої любови, мудрости й всемогутньости Що могло спонукати Божого Сина до того, щоб Він залишив цю свою жертву в церкві, і себе як небесну поживу для Божого люду? Тільки Його безмежна любов до нас. А тільки Божа мудрість могла таке продумати, й тільки Божа всемогутність могла це здійснити. Від нас Господь вимагає віри в його слово, і віру в Його присутність у цій Святій Тайні. Ми мусимо сприймати цю Божу Тайну очима віри. Коли Христос обіцяв людям, що Він дасть їм своє тіло й свою кров як небесну поживу, були такі, що вважали це неможливим, мовляв, "жорстока це мова! Хто може її слухати" (Іван 6, 60), і "відступилися від нього й більше з ним не ходили" (Іван 6, 66). Христос однак не відкликав своїх слів, але пояснив, що цю Тайну годі людським розумом збагнути. Він сказав: "Дух оживлює, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які я вам сказав то дух і життя" (Іван 6, 63). І навпаки, Він ще й дав визов апостолам: "Невже й ви бажаєте відступитися?" А Петро відповів, "Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий" (Іван 6, 68-69). Петрова відповідь має бути нашою молитвою віри в Христові слова і в Його Пресвяту Тайну. Нам лишається тільки це величне Боже діло подивляти, цінити й іти за запрошенням Христа: "Беріть, їжте: це моє тіло," і "Пийте з неї всі, бо це кров моя" (Мат. 26, 26-28). Отож, з глибокою вірою й щирою любов'ю приступаймо до Христа в Пресвятій Євхаристії. Жертвуймо її небесному Отцеві як наш принос, і достойно відживляймося Його Тілом і Кров'ю на відпущення гріхів і на життя вічне. 10-го вересня 2004р.
|
The Year of the Eucharist Most Rev. Cornelius Pasichny, OSBM
Catholics around the world will celebrate a special Year of the Eucharist from October 2004 to October 2005. As announced by Pope John Paul II, the observance will begin with the opening of the 48th International Eucharistic Congress in Guadalajara, Mexico on October 10, 2004, and will end with the next ordinary assembly of the Synod of Bishops to be held in the Vatican from October 2 to 29, 2005, the theme of which is: The Eucharist—Source and Summit of the Life and Mission of the Church. This special year of the public celebration of the of the Holy Eucharist is meant to proclaim the faith of the church to the world, to renew and make more profound the faith in the Eucharist in the hearts of the faithful, increase their appreciation of it, and their participation in this Sacrifice and reception of this Sacrament. In announcing this Eucharistic Year, the Pope referred to the words of St. Paul: "For as often as you eat this bread and drink the cup, you proclaim the Lord's death until he comes" (I Cor. 11: 26), thereby stressing that the Eucharist is a "memorial of the redeeming sacrifice of Christ." And so, to partake in the Eucharistic sacrifice means to unite oneself "to the mystery of the death of the Lord," and to become His "herald," His "missionary," and thereby to proclaim the death of the Lord until He comes. Referring to the Gospel statement that Christ is "the living bread which came down from heaven" (John 6: 51), John Paul observes that Christ, as "the living bread which comes down from heaven" (John 6: 51), is the only one who can satisfy the hunger of the human soul always and everywhere. "And all those who nourish themselves worthily at his table, become living instruments of his presence of love, mercy and peace," he said.
The Eucharist is the Life of the Church The opening words of Pope John Paul's encyclical letter on the Eucharist, Ecclesia de Eucharistia, are: "The Church draws her life from the Eucharist." They are meant to show that this sacrament is the source and summit of the Church's life and activity. That is why the Church treasures this most precious Eucharistic gift and constantly gives thanks to God for it. So it is not surprising that the present pontiff has made this Sacrament the focus of his pastoral concern in a variety of ways. He has dedicated his first encyclical in this new millennium to the Eucharist and named it "The Church of the Eucharist." When he introduced a new set of Mysteries for meditation on the rosary, he named the fifth one, "The Institution of the Eucharist at the Last Supper." He continues the venerable tradition of International Eucharistic Congresses and approves the 48th such congress for this year in Mexico. And for the ordinary assembly of the Synod of Bishops for next year he chooses a Eucharistic theme, as noted above. And finally, he designates this Eucharistic Year to be observed by the universal church.
Sacrifice and Communion The church stresses the importance of the Eucharist because it is the greatest and most precious gift that the Lord left in the church for the people He redeemed with His blood. The Eucharist embodies Christ Himself, the Son of God. Veiling His body and blood in the bread and wine, Jesus, the Lamb of God who takes away the sin of the world, offers, through His priests, His sacrifice on the cross in the Divine Liturgy, in an unbloody manner, for the salvation of His people in every age. This unbloody sacrifice of Christ's is also our sacrifice, a sacrifice which we offer to the Father not only as an expiatory offering for our sins and for the salvation of the world, but also as a sacrifice most worthy of God Himself, a sacrifice of praise, a sacrifice of thanksgiving for all our blessings, and a sacrifice of petition for all our needs. All these various aspects of this sacrifice are expressed in the various prayers of the Divine liturgy. But there is more. The Eucharistic sacrifice requires that the victim, the Lamb of God, be consumed. Those who offer this sacrifice and those who participate in it, eat the one who offers Himself, and whom they offer, in sacrifice. Thus, the Eucharistic Bread and Wine that they eat is the Body and Blood of Christ who came down from heaven and gives the communicants a share in God's life. Christ comes to them and intimately remains with them and in them; He assures them of their own resurrection after death; and promises them eternal life with God. Truly, there is nothing greater, nothing more marvelous and more beneficial for God's people than the Sacrifice and Sacrament of the Holy Eucharist.
A Work of God's Love, Wisdom and Might What could have moved the Son of God to leave His sacrifice for the church, and Himself as divine nourishment for His people? Only His infinite love for us. As John Paul said in a recent sermon, this is a great "mystery of love that is renewed every day in the holy Mass." Only God's wisdom could have conceived such a unique and accessible way of remaining with us, and only God's power could have made it a reality. On our part, what we bring to this awesome mystery is our faith in the Lord's word and in His presence in this sacrament. Only the eyes of faith can reveal it to us. When Jesus first promised to give His body and blood as heavenly food, there were those who did not believe Him. "This teaching is difficult," they said; "who can accept it?" (John 6: 60). And so, many "turned back and no longer went about with him" (John 6: 66). But Jesus did not retract His teaching, but explained that this mystery cannot be grasped by reason. He said, "It is the spirit that gives life; the flesh is useless. The words that I have spoken to you are spirit and life" (John 6: 63). Then He challenged the apostles: "Do you also wish to go away?" Peter answered Him: "Lord, to whom can we go? You have the words of eternal life. We have come to believe and know that you are the Holy One of God" (John 6: 68-69). Peter's response should be our prayer of faith in Christ's words and in His Sacrament. We can never cease admiring this great and magnificent work of God, treasuring it and responding to the Lord's invitation: "Take, eat, this is my body," and "Drink from it all of you; for this is my blood…" (Matt. 26: 26, 28). And so we should often approach Jesus in the Holy Eucharist , with a profound faith and sincere love, and offer Him as our sacrifice to the Father and nourish ourselves on His Body and Blood for the forgiveness of sins and life everlasting. 10 September 2004 |